тисяцький

1. (в Київській Русі) військовий начальник, що очолював міське ополчення («тисячу») та виконував судово-адміністративні функції в місті.

2. (у Великому князівстві Литовському та Гетьманщині) судово-адміністративна посадова особа в повіті, аналог сотника, підпорядкований воєводі або старості.

3. (переносно, заст.) голова, старшина, керівник якогось великого об’єднання людей.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик (True) |