Значення
-
Властивість або стан, за якого щось (наприклад, явище, об’єкт, система) класифіковано, упорядковано або описано відповідно до певних типів, тобто має чіткі типологічні ознаки.
-
У лінгвістиці та інших науках: наявність у мові, культурі, соціальній структурі тощо чітких, систематизованих класів (типів), що дозволяє віднести їх до певної категорії в рамках порівняльно-типологічного дослідження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. типологізованість, р. типологізованості, д. типологізованості, з. типологізованість, о. типологізованістю, м. типологізованості, к. типологізованосте