Значення
-
Розмовне. Швидко йти, рухатися кудись; поспішати, прямувати.
-
Розмовне. Протягувати, простягати руку або якийсь предмет, намагаючись дістати, торкнутися чогось; тикатися.
-
Розмовне, переносне. Нав’язуватися, лізти до когось із чимось; докучати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я тинуся, ти тинешся, він тинеться, ми тинемося, ви тинетеся, вони тинються
Походження слова (Етимологія)
Слово «тинутися» означає «ударитися» або «статися». Воно походить від праслов’янського *ti(p)noti, що означало «ударити», і пов’язане чергуванням голосних із *te(p)ti «бити». Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське «типать» (легенько ударити), польське «ciąć» (ударити), нижньолужицьке «typaś» (тихо стукати, битися). Сумнівним є тлумачення російського «типать» як звуконаслідувального утворення (Фасмер IV 60). Дивіться також «ся» та «тепти».