тифон

1. У давньогрецькій міфології — могутній стоголовий велетень, породжений Геєю та Тартаром, уособлення руйнівних сил природи, переможений Зевсом і укладений під вулканом Етна.

2. Сильний тропічний циклон, що виникає в західній частині Тихого океану, особливо в Південно-Китайському морі та біля узбережжя Східної та Південно-Східної Азії; аналог урагану чи циклона в інших регіонах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |