1. У готичній архітектурі — додаткова реброподібна арка (нервюра) у склепінні, що відходить від основної опори та сходиться до центральної точки разом із оживами, утворюючи складну каркасну структуру.
2. У вітражному мистецтві — вертикальний або похилий елемент розписного скла, що має форму вузької смуги та використовується для декоративного заповнення простору між основним малюнком.