тяглець

[tjɑɦlɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Т

Значення

Застаріле: особа, яка несе тяглову повинність, тобто податки або обов’язкові роботи на користь держави, громади чи феодала.
Історичне: селянин або міщанин, занесений до переписних книг («тяглих книг») як платник податків і виконавець державних повинностей у Великому князівстві Литовському та на українських землях у складі Речі Посполитої.
Переносне, розмовне: той, хто виконує важку, монотонну фізичну працю; робітник-наймит, часто з відтінком зневаги або співчуття.

Граматичні форми:

н. тяглець, р. тяглецю, д. тяглецеві, з. тяглець, о. тяглецем, м. тяглецеві, к. тяглецю