твердіння

1. Власна назва давньоруського міста-фортеці, що існувало в X–XIII століттях на правому березі Дністра (на території сучасної Тернопільської області); важливий оборонний пункт Галицько-Волинського князівства.

2. (у спеціальному вживанні) Процес переходня речовини з рідкого або газоподібного стану в твердий; кристалізація, затвердіння.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |