туркотливий

[turkotlɪʋɪj] Прикметник

Буква:Т

Значення

  1. Який туркотить, видає туркіт; гулкий, дзвінкий (про звук).

  2. Який часто або багато туркотить, говорить; балакучий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. туркотливий, р. туркотливого, д. туркотливому, з. туркотливого, о. туркотливим, м. туркотливім

Більше записів