тупиковий
[tupɪkoʋɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
Який не має виходу, проїзду, веде у глухий кут; глухий (про вулицю, провулок, дорогу тощо).
-
Який не має подальшого розвитку, перспективи; безвихідний, безперспективний (про ситуацію, становище, справу тощо).
-
У біології: такий, що є останнім, крайнім у своєму розвитку і не має еволюційних перспектив (про вид, гілку розвитку).
-
У техніці: такий, що не має вільного виходу, закритий з одного кінця (про канал, трубу, отвір тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тупиковий, р. тупикового, д. тупиковому, з. тупикового, о. тупиковим, м. тупиковім