труба

1. Довгаластий порожнистий предмет, зазвичай круглий у перерізі, призначений для переміщення рідин, газів, сипучих речовин або прокладання кабелів.

2. Музичний духовий інструмент, що складається зі зігнутої металевої трубки з розтрубом і мундштуком, високого за тембром.

3. Розмовна назва димохідної труби (димарі) або вентиляційного каналу на даху будівлі.

4. Переносно: засоби масової інформації, радіомовлення (застосовується з відтінком несхвалення для позначення однобічного, гучного поширення інформації).

5. У розмовній мові — телефон або слухова труба (застарілий прилад для посилення слуху).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |