труба

Буква:Т

Значення

Довгаластий порожнистий предмет, зазвичай круглий у перерізі, призначений для переміщення рідин, газів, сипучих речовин або прокладання кабелів.
Музичний духовий інструмент, що складається зі зігнутої металевої трубки з розтрубом і мундштуком, високого за тембром.
Розмовна назва димохідної труби (димарі) або вентиляційного каналу на даху будівлі.
Переносно: засоби масової інформації, радіомовлення (застосовується з відтінком несхвалення для позначення однобічного, гучного поширення інформації).
У розмовній мові — телефон або слухова труба (застарілий прилад для посилення слуху).

Граматичні форми:

н. труба, р. труби, д. трубі, з. трубу, о. трубою, м. трубі, к. трубо