1. (про предмет) Такий, що має затуплений, негострий кінець або кінцівку.
2. (у біології, про листя, пелюстки тощо) Має верхівку з тупим, закругленим кутом, а не гостру чи витягнуту.
тупокінцевий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |