тупокінцевий
[tupokint͡sɛʋɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(про предмет) Такий, що має затуплений, негострий кінець або кінцівку.
-
(у біології, про листя, пелюстки тощо) Має верхівку з тупим, закругленим кутом, а не гостру чи витягнуту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тупокінцевий, р. тупокінцевого, д. тупокінцевому, з. тупокінцевого, о. тупокінцевим, м. тупокінцевім