тума

Тлумачення із “Словника української мови”* ТУМ А , и , ж . 1. заст. Назва людини , в якої один із батьків турок або татарин , а другий – українець . Козак-тума зведе з ума , не буде любити ( Барв ., Опов.., 1902, 222); Ой козаче-тумо, горда-пишна думо ! Не йме тобі мов серце віри . Мати говорила , що така в вас віра , Як на синім морі піна (П. Куліш , Вибр., 1969, 326). 2. рідко . Темна хмара . * У порівн. Стояв через поле сивий хмурний ліс , а понад тим лісом , з того краю , що приходила ніч , тумою насувала темна курява-мла ( Вас ., II, 1959, 143); Умерти я права не маю , А жити охоти нема , І ось – поміж людьми блукаю З нудьгою , мов тая тума (Дн. Чайка , Тв., 1960, 278). 3. перен. Про похмуру , мовчазну людину . – Якийсь нелюдний [ Чіпка ] , неговіркий , якась тума з його … ( Мирний , І, 1949, 147); // перев. тум о ю . Про людину в похмурому , пригніченому настрої . Роман сидів тумою біля столу й дивився .. в темний куток (Панч, II, 1956, 404).