Значення
-
У фонетиці: поєднання трьох звуків мови, що утворюють єдине ціле при вимові, зокрема три послідовні приголосні звуки в межах одного складу (наприклад, “стр” у слові “струм”).
-
У музиці: акорд, що складається з трьох звуків, розташованих за терціями (наприклад, мажорний або мінорний тризвук).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тризвук, р. тризвуку, д. тризвукові, з. тризвук, о. тризвуком, м. тризвукові, к. тризвуку