трипільці

1. Представники археологічної культури епохи енеоліту (мідно-кам’яної доби), названої за місцем перших знахідок біля села Трипілля на Київщині, що існувала на території сучасної України, Молдови та Румунії в період приблизно з 5400 до 2750 років до н.е.

2. У переносному значенні — символ давньої, автохтонної цивілізації на українських землях, прадавніх предків українського народу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |