1. Який зазнав потрійного церковного прокляття; дуже проклятий.
2. Уживається як лайливий вигук або означення для вираження крайнього роздратування, обурення; дуже нещасний, ненависний, огидний.
триклятий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |