трибут

[trɪbut] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. У Стародавньому Римі — виборна посада магістрата (наприклад, народний трибут, військовий трибут), а також особа, що обіймала таку посаду.

  2. У сучасному вжитку (переважно в історичній літературі) — керівник, намісник або старшина в деяких організаціях, об’єднаннях, а також назва деяких посад у середньовічних містах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

р. трибуту, д. трибутові, з. трибут, о. трибутом, м. трибуті, к. трибуте

Більше записів