1. (у біології) Здатність рослин, грибів, нерухомих мікроорганізмів або окремих їхніх органів до спрямованого росту або руху (викривлення) у відповідь на односторонній вплив зовнішнього стимулу (світла, гравітації, вологи тощо).
2. (у психології, застаріле) Неусвідомлена, інстинктивна схильність людини до певних переживань, вчинків або реакцій; внутрішня психічна спрямованість.