трійця

1. У християнському богослов’ї: триєдина сутність Бога в одній особі, що є єдністю Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого; Свята Трійця.

2. У мистецтві та іконографії: зображення трьох ангелів як символ Святої Трійці, поширене зокрема в православній традиції (наприклад, “Трійця” Андрія Рубльова).

3. Перенісне значення: тісна спілка, невід’ємна група з трьох осіб або трьох явищ, що становлять єдність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |