трійник

1. Електричний пристрій, з’єднувач з трьома гніздами для підключення до однієї розетки кількох споживачів електроенергії.

2. Розгалужувальний елемент трубопроводу, каналу тощо, що має три відводи.

3. У розмовній мові — транспортний засіб, зокрема велосипед, розрахований на трьох осіб.

4. У техніці — деталь або вузол, що з’єднує три частини механізму, елементи конструкції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |