1. У математиці, зокрема в теорії матриць та алгебри — властивість матриці бути подібною до діагональної матриці над полем дійсних чисел, тобто можливість приведення її до діагонального вигляду з дійсними елементами; також — властивість лінійного оператора мати базис, що складається з власних векторів.
2. У фізиці, зокрема в квантовій механіці — властивість деяких операторів (наприклад, оператора еволюції) або систем бути частково або асимптотично інтегровними, що виражається у наявності певних зв’язків між динамічними змінними, які не є повними інтегралами руху.