тріскотіння БукваТ 1. Різкий, безладний звук, що нагадує серію тріскучих або клацаючих шумів; тріск, цокання. 2. Балакуча, швидка, часто пустопорожня розмова; базікання, теревені. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←тюменськийпозамочуватися→