Значення
-
Властивість геометричної фігури, поверхні або просторового об’єкта бути розбитою на скінченну кількість трикутників (симплексів), які попарно перетинаються лише по спільних вершинах або ребрах, що є основою для триангуляції.
-
У топології та комп’ютерній геометрії — стан представлення довільного многокутника або многогранника у вигляді сукупності прилеглих трикутників, що не перекриваються, для спрощення обчислень та аналізу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тріангульованість, р. тріангульованості, д. тріангульованості, з. тріангульованість, о. тріангульованістю, м. тріангульованості, к. тріангульованосте