1. Розділ християнського богослов’я, що вивчає вчення про Пресвяту Трійцю (Бога Отця, Сина і Святого Духа) як єдиного Бога в трьох особах.
2. У ширшому, переносному значенні — будь-яка філософська, релігійна або міфологічна концепція, заснована на трійчастій структурі або трьох основних принципах.