трепетність

1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути трепетним; властивість викликати легке хвилювання, ніжне зворушення або захоплення, часто пов’язане з чимось тендітним, чистим або високим.

2. У літературі та мистецтві — характеристика образу, настрою або враження, що передає відчуття легкої тривоги, емоційного зворушення, благоговіння або захопленої уваги.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |