тремтяче

Тлумачення із “Словника української мови”* ТРЕМТ Я ЧЕ . Присл. до тремт я чий 2. І вже десь у кущах стоять капелани , мов діти , пожар запаливши тремтяче ноти в руках стискають ( Вас ., Незібр. тв., 1941, 66); Ти проводила лівицею по моєму волоссі незручно і трошки тремтяче (Л. Укр., III, 1952, 683). Тлумачення із “Словника української мови”* ТРЕМТ Я ЧИЙ , а, е. 1. Дієпр. акт . теп. ч. до тремт і ти . Тарас , змахнувши тремтячою від хвилювання рукою , став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде , 1939, 203); Оксен сидів на своїх санях . Йому підвели тремтячого від холоду і пострілів трофейного коня (Тют., Вир , 1964, 528); – Я був у Карла Павловича Брюллова. Він похвалив мій малюнок , – тремтячим від щастя голосом сказав Тарас (Ів., Тарас . шляхи , 1954, 103); [Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу , що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря , дозорця і без пана , а не в отару з пастухом свавільним , та з лютими собаками , тремтячу від голосу вовків , левів , шакалів .. і всякого хижацтва (Л. Укр., II, 1951, 238); * Образно . Одні робітники .., високо закидаючи сокири , рубали тремтячі від страху кущі ( Коцюб ., І, 1955, 216). 2. Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти , дрижати від чогось ; тремтливий . Стояла тополя уся в серпанку , струнка і тремтяча , як наречена , що йде до шлюбу ( Коцюб ., II, 1955, 189); Рум’яні пиріжки на величезних блюдах горами здіймались над жареними качками , фаршированими гусьми , над прозорими тремтячими холодцями в круглих мисках (Донч., II, 1956, 436); // Який нервово , від хвилювання тощо здригається , рухається . Через якийсь час дід вернувся із суду , блідий , тремтячий , немовби зламаний (Фр., VI, 1951, 186); Лукія мовчала . Все її бліде обличчя з червоними очима , з тонкими тремтячими губами , виявляло велику борню душевну (Гр., І, 1963, 393); // Миготливий , мерехтливий ( про світло , вогонь і т. ін.). З-за хмар височенько Пливе місяченько і сипле проміння тремтяче ( Вороний , Вибр., 1959, 81); Мріють у тремтячому мареві далекі села (Тют., Вир , 1964, 282); // Переривчастий , дрижачий ( про голос , звук ). Орфей бере флейту , притуляє до уст і видає такий тремтячий , жалібний тон , що дужий Зет не видержує і заливається слізьми , як дитина (Л. Укр., І, 1951, 453); * Образно . Я відчуваю біля себе тепле плече жінки , вона чудово пахне – якийсь солодкий , тремтячий запах , як звук віоліни (Ю. Янов., II, 1958, 42).