трапезник

1. У православній та греко-католицькій традиціях — ченці, який відповідає за трапезну (їдальню) монастиря, наглядає за харчуванням братії та порядком під час спільних трапез.

2. Застаріле або історичне позначення людини, яка бере участь у спільній трапезі, гість за столом; той, хто трапезує разом з іншими.

3. У переносному значенні — той, хто живе за чужий рахунок, часто гостює та любить добре поїсти; паразит, нахлібник (зазвичай із відтінком осудження).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |