1. Філософська течія, що виникла в США в першій половині XIX століття, яка наголошує на первинності духовного досвіду та інтуїтивного пізнання, самодостатності особистості, єдності людини з природою та існуванні божественного початку в кожній людині; представниками були Р.У. Емерсон, Г.Д. Торо.
2. У ширшому сенсі — філософська позиція, що виходить за межі досвіду та емпіричного пізнання, акцентуючи увагу на аналізі умов можливості пізнання та вивченні трансцендентальних (наддосвідних) структур свідомості; часто асоціюється з ідеями І. Канта та його наступників.