1. У лінгвістиці: афікс, який вставляється всередину кореня слова, змінюючи його граматичне значення або утворюючи нове слово; внутрішня флексія, характерна для семітських мов (наприклад, арабської).
2. У медицині та біології: фіксація тканини, органу або кістки за допомогою спеціальних пристосувань (штифтів, спиць тощо) для надання необхідного положення під час лікування або дослідження.