трафитися БукваТ 1. (розм.) Випадково зустрітися з кимось, натрапити на когось; трапитися. 2. (заст.) Статися, трапитися, відбутися (про подію). Приклади вживання Відсутні Частина мови: дієслово () | ←приклацуватинеласкаво→
