1. (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — супутник, помічник або член дружини князя або знатного боярина, який супроводжував його в походах, подорожах або виконував доручення; також — молодший член дружини, що готувався до лицарської служби.
2. (заст.) Той, хто перебуває з кимось у товариських стосунках, супутник, компаньйон; побратим, соратник.
3. (заст., діал.) Учень майстра (ремісника), підмайстер; той, хто працює разом з кимось, часто навчаючись.