Древослів

Словник Української Мови

торжник

[torʒnɪk] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Продавець на торгу, базарі; крамар, торговець.

  2. Застаріла назва для міщанина, переважно зайнятого в торгівлі або ремеслі.

  3. У давньоруських пам’ятках — особа, що сплачувала мито (торговий збір) за право торгівлі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. торжник, р. торжника, д. торжникові, з. торжника, о. торжником, м. торжникові, к. торжнику

Більше записів