топильник

1. (діал.) Місце, де топили (розтоплювали) щось, зокрема де витоплювали жир із тваринних туш; топило.

2. (діал.) Великий посуд (казан, чан) для топлення сала, жиру, воску тощо.

3. (діал.) Пристрій або певна частина печі, призначені для розтоплювання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |