Значення
-
Наука, що вивчає методи зображення на планах і картах фізичних, географічних і спеціальних об’єктів місцевості з їхніми характеристиками та взаємним розташуванням.
-
Сукупність характерних рис земної поверхні певної місцевості, її рельєф.
-
У медицині та біології — точне визначення розташування органів, тканин або структур тіла відносно один одного та їх проєкція на зовнішні покриви.
-
У математиці — розділ геометрії, що вивчає властивості фігур, які не змінюються при будь-яких неперервних деформаціях без розривів і склеювань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. топографія, р. топографії, д. топографії, з. топографію, о. топографією, м. топографії, к. топографіє
Походження слова (Етимологія)
Слово «топографія» походить із західноєвропейських мов, зокрема з німецької (Topographie), французької (topographie) та англійської (topography). Воно утворене з двох грецьких основ: «топос» (τόπος), що означає «місце», та «графо» (γράφω), що означає «пишу». Таким чином, топографія буквально означає «опис місцевості». Це розділ геодезії, який вивчає земну поверхню та способи її зображення на картах і планах.