Дуже тонкий, надзвичайно тонкий; найвищий ступінь тонкості (за значенням прикметника “тонкий”).
тонюсінький
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Дуже тонкий, надзвичайно тонкий; найвищий ступінь тонкості (за значенням прикметника “тонкий”).
Відсутні