тонуючий
[tonujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(про об’єкт) такий, що знаходиться у стані руйнування, розчинення або поступового зникнення в якійсь рідині або середовищі; такий, що тоне.
-
(переносно) такий, що повністю занурюється, поринає у щось (у почуття, стан, атмосферу), перебуває в цьому стані.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонуючий, р. тонуючого, д. тонуючому, з. тонуючого, о. тонуючим, м. тонуючім