Значення
-
У фізіології та нейронауці — принцип організації слухової кори головного мозку, за якого нейрони, що сприймають звуки певної частоти (висоти тону), розташовані впорядковано, утворюючи просторову «частотну карту».
-
У музикознавстві — теорія або метод аналізу музичних творів, що ґрунтується на вивченні просторового розташування висотних тонів та їх зв’язків у тональній системі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонотопія, р. тонотопії, д. тонотопії, з. тонотопію, о. тонотопією, м. тонотопії, к. тонотопіє