1. Представник стародавнього індоєвропейського народу, що мешкав у Центральній Азії (на території сучасного Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю) у першому тисячолітті нашої ери.
2. Мова цього народу, що належить до окремої гілки індоєвропейських мов (тохарська А або тохарська Б) і відома переважно за буддійськими рукописами VI–VIII століть.