точково-кінцевий
[tot͡ʃkoʋo-kint͡sɛʋɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(у математиці, зокрема в теорії множин) Такий, що має властивість, коли кожна точка множини є одночасно її граничною точкою та ізольованою точкою; такий, що складається з точок, які є одночасно граничними та ізольованими.
-
(у топології) Такий, що стосується або описує простір, у якому кожна точка має окіл, що перетинається з множиною лише в цій точці або в скінченній кількості точок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. точково-кінцевий, р. точково-кінцевого, д. точково-кінцевому, з. точково-кінцевого, о. точково-кінцевим, м. точково-кінцевім