1. (у математиці, зокрема в теорії множин) Такий, що має властивість, коли кожна точка множини є одночасно її граничною точкою та ізольованою точкою; такий, що складається з точок, які є одночасно граничними та ізольованими.
2. (у топології) Такий, що стосується або описує простір, у якому кожна точка має окіл, що перетинається з множиною лише в цій точці або в скінченній кількості точок.