1. Графічний знак у вигляді невеликого кружальця, що використовується на письмі як знак пунктуації (розділовий знак наприкінці речення), як діакритичний знак (наприклад, над літерою «ї», «є») або як частина інших знаків (двокрапка, трикрапка, знаки оклику та питання).
2. Слід від дотику, уколу чимсь гострим або від натискання на щось; невелика кругла пляма.
3. Місце, обмежена ділянка на поверхні чи в просторі, що не має вимірів (нульвимірний геометричний об’єкт); певний пункт, локація.
4. Конкретний момент у часі, певна мить, стадія в розвитку чогось.
5. Одиниця вимірювання, рахунку для оцінки чи визначення величини чогось (наприклад, у грі, на шкалі приладу).
6. Питання, обставина, предмет розмови чи уваги.
7. У техніці, фізиці — місце підведення електричного контакту; клема.
8. У розмовній мові — закінчення, крайня межа чогось (наприклад, «досягти точки кипіння»).