1. Власна назва, що позначає конкретний об’єкт, явище або поняття, часто використовується для акцентуації або ідентифікації чогось саме в цей момент, що мається на увазі (наприклад, “Ось воно, то-то!”).
2. У мовленні виступає як вказівний вигук або частка для підкреслення очевидності, логічного зв’язку або наслідку (“То-то ж бо й воно!”, “То-то й річ, що…”).