тіїран

1. (у давньогрецькій міфології) один з трьох п’ятидесятиголових стоголових велетнів-зміїв, породжених Геєю та Ураном, уособлення вулканічних сил землі; брат Котта та Бріарея.

2. (переносно, книжн.) могутня, руйнівна природна сила або жорстока, деспотична влада.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |