тітуся

Тлумачення із “Словника української мови”* ТІТ У СЯ , і, ж., розм. Пестл. до т і тка . Дівчатка і почали вбиратись. «А чи мені гарно , тітусю ?» – «А мені ?» ( Вовчок , І, 1955, 5); // Пестливо-шанобливе звертання до жінки , звичайно старшої за віком . – Та вже тітусю , годі об сім , – поклонивсь пан Забрьоха і став гостинець доставати (Кв.-Осн., II, 1956, 190); – Ой , чогось-то, ви мене , тітусю , та й незлюбили! – зітхнула Пріська . – Може , вам що набалакано про мене ? (Л. Янов., І, 1959, 213).