тім’ячко

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “тім’я”: верхня частина голови, верхівка черепа між лобовою, потиличною та скроневими кістками.

2. У переносному значенні: верхівка, вершина чогось (наприклад, гори, пагорба).

3. У ботаніці: верхівка стебла або пагона, конус наростання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |