тінь

1. Темна ділянка поверхні, що утворюється, коли світло від джерела загороджене непрозорим тілом, яке відкидає цей темний контур або силует.

2. Переносно: ледь помітний слід, ознака або відбиток чого-небудь; слабке відображення, натяк на щось.

3. У переносному сенсі — примарний образ, видіння, постать; те, що не має реальної, матеріальної сутності.

4. Темне коло під очима від стомленості або хвороби.

5. У мистецтві (живопис, графіка): прийом передавання об’єму та форми предмета за допомогою затемнення ділянок, на які не падає прямий світло.

6. Постійне перебування поруч із кимось, наслідування комусь (використовується в конструкціях типу “бути тінню”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |