тетракоординований

1. (у хімії) такий, що має чотири координаційні зв’язки з лігандами; що характеризується координаційним числом, рівним чотирьом.

2. (у біохімії, молекулярній біології) такий, що містить чотири центральні атоми (наприклад, заліза) в активному центрі білка або іншої молекули.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |