тетраацетат

1. Хімічна сполука, що містить чотири ацетатні групи (CH₃COO⁻) в молекулі, зазвичай стосовно солей або складних естерів.

2. У вузькому вжитку — тетраацетат свинцю, Pb(CH₃COO)₄, неорганічна сполука, що використовується в органічному синтезі як сильний окиснювач.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |