терпляче
[tɛrpljɑt͡ʃɛ] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(про людину, тварину) Таке, що має здатність довго та стійко переносити незгоди, біль, труднощі або неприємності без скарг та роздратування; сповнене терпіння.
-
(перен., про матеріал, предмет, явище) Таке, що характеризується довговічністю, здатне витримувати тривалі навантаження, впливи без руйнування або погіршення якостей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. терпляче, р. терплячого, д. терплячому, з. терпляче, о. терплячим, м. терплячім