Тлумачення із “Словника української мови”* ТЕРХ , а, ч., діал . 1. В’юк . Як робить [ гуцул ] – то гостро робить : винесе такий терх муки на свій верх , що у коня спина вгинається (Хотк., II, 1966, 355); Як конина , двигав [ Юра ] ціле своє життя повні терхи чужого добра і йшов туди , куди поганяли (Круш., Буденний хліб .., 1960, 190). 2. Стара міра рідини . Шинкарі посідали з повними терхами (Сл. Гр.).
терх
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |