1. У давньогрецькій риториці — стилістична фігура, що полягає в навмисному розриві граматичного зв’язку між словами в реченні для посилення виразності мови.
2. У сучасному мовознавстві — синтаксичне явище, при якому компоненти словосполучення або речення розділені вставними словами або конструкціями.