НАДУВА́ЛЬНИК, -а, чол.
1. Той, хто надуває що-небудь (наприклад, повітряні кульки, шини, спортивний інвентар).
2. розм., зневажл. Те саме, що ошука́нець; людина, яка обманює, вводить в оману інших задля власної вигоди.
надувальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |